Еволюція Ліги чемпіонів: від експериментального групового змагання до єдиного турніру.

У вівторок, 17 вересня, розпочнеться новий етап Ліги чемпіонів. Цього року турнір представить унікальний, майже революційний формат, який суттєво відрізняється від попередніх. "Чемпіон" вирішив проаналізувати всі етапи розвитку цього найвідомішого європейського клубного змагання.

Кубок європейських чемпіонів вперше відбувся в сезоні 1955/56 і протягом більшої частини свого існування проходив у форматі турніру на вибування. У кожному раунді команди зустрічалися в двох матчах — вдома та на виїзді, а участь у змаганні брали лише чемпіони національних ліг та чинний володар трофею. Цей формат існував понад 30 років, поки на початку 90-х років керівники турніру не вирішили, що настав час для суттєвих змін.

Важливою віхою в історії європейського футболу вважається 19 вересня 1991 року. У цей день делегати Позачергового Конгресу УЄФА, що відбувся в Монтрі (Швейцарія), затвердили новий турнір, який з сезону 1992/93 отримав назву Ліга чемпіонів УЄФА.

Перший турнір, організований за новою схемою, водночас ознаменував завершення Кубка європейських чемпіонів. Це сталося в сезоні 1991/92, після чого, з сезону 1992/93, змагання отримало нову назву – Ліга чемпіонів. У сезоні 1991/92 було введено груповий етап, де вісім команд, які потрапили до цієї стадії, були розділені на дві групи. Переможці кожної групи отримали можливість зіграти у фіналі. 32 клуби-чемпіони з різних європейських країн, серед яких було і київське "Динамо" – чемпіон СРСР, визначили найсильніших на стадії 1/16 фіналу (Київська команда подолала фінський "ХІК" з рахунком 1:0 та 3:0) і 1/8 фіналу (де їх вибив данський "Брондбю" з результатами 1:1 та 1:0).

У своєму дебютному груповому етапі Ліги чемпіонів київське "Динамо" опинилося в одній групі з "Барселоною", празькою "Спартою" та "Бенфікою". Команда здобула перемоги у домашніх матчах проти "Бенфіки" та "Спарти", обидва з яких завершилися з рахунком 1:0. Проте, "Динамо" зазнало поразок у решті чотирьох ігор — як на виїзді, так і вдома від "синьо-гранатових". У підсумку, команда зайняла останню сходинку в груповому турнірі.

Переможцем нещодавнього розіграшу Кубка європейських чемпіонів стала команда "Барселона", яка у фінальному матчі здобула перемогу над "Сампдорією" з рахунком 1:0. Єдиний гол, що приніс трофей, був забитий на 112-й хвилині гри нинішнім тренером збірної Нідерландів Рональдом Куманом, а за генуезців виступав український футболіст Олексій Михайличенко.

Перший розіграш Ліги чемпіонів, що відбувся в сезоні 1992/93, проходив за аналогічною схемою. Проте, окрім 32 клубів-чемпіонів (СРСР замінила Росія), до них долучилися чемпіони Литви, Латвії, Естонії та України. Таким чином, був введений перший етап. 19 серпня та 2 вересня чемпіони восьми країн з найнижчими рейтингами в таблиці УЄФА змагалися за чотири путівки, щоб приєднатися до восьми команд, що вже стартували в основному турнірі.

Першим чемпіоном незалежної України стала сімферопольська "Таврія", яка успішно пройшла попередній раунд, зігравши внічию з ірландським "Шелбурном" (0:0) і здобувши перемогу в другому матчі (2:1). Проте в 1/16 фіналу наша команда зазнала нищівної поразки від швейцарського "Сьона", пропустивши 7 голів при 2 забитих (1:4 та 1:3).

У вирішальному матчі дебютного турніру Ліги чемпіонів зустрілися команди "Марсель" і "Мілан". Єдиний м'яч у поєдинку на 43-й хвилині забив Базіль Болі, що принесло перемогу французькому клубу з рахунком 1:0.

Вже в сезоні 1993/94 з'явилися півфінали - з одного матчу на полі команди-переможниці групового етапу. А в сезоні 1994/95 з'явилися 8 країн, чиї чемпіони автоматично потрапляли до основного турніру ЛЧ. Інші 16 клубів-чемпіонів своїх країн визначали 8 найкращих розбившись на пари, у кваліфікації.

Основною битвою сезону 1994/95 для фанатів в Україні безсумнівно стали протистояння між "Динамо" та "Спартаком". Особливо запам'яталася перемога киян у домашньому матчі з рахунком 3:2. Проте обидві команди виявилися в ролі аутсайдерів у групі з ПСЖ та "Баварією". За тодішніми правилами, до плей-оф проходили лише дві команди.

За тією схемою 16 команд були поділені на 4 групи і по 2 найсильніші виходили до 1/4 фіналу. І далі, з матчами вдома та на виїзді визначали півфіналістів та фіналістів, відповідно. Схема з 16-ма командами в основному турнірі проіснувала до сезону 1996/97 включно.

Справжня еволюція в головному європейському клубному футбольному турнірі відбулася в сезоні 1997/98, коли вперше в історії до змагання долучилися не лише чемпіони своїх ліг, а й віце-чемпіони з восьми провідних національних чемпіонатів за версією УЄФА. Додатково, основний турнір було збільшено з 16 до 24 команд. На фінальному етапі команди були розподілені на 6 груп, а до чвертьфіналів проходили всі переможці груп та дві найкращі команди з тих, хто зайняв другі місця.

У першому турнірі революційні зміни не позначилися на спортивних результатах. Актуальний чемпіон Іспанії, "Реал", здобув перемогу у фіналі над чинним чемпіоном Італії, "Ювентусом". Проте був встановлений важливий прецедент: команди, які не є чемпіонами своїх країн, отримали можливість змагатися за омріяний трофей європейського клубного футболу.

Проте, ця схема також виявилася тимчасовою. Турнір продовжував розвиватися, і вже в сезоні 1999/2000 кількість команд у основному етапі зросла до 32. Водночас з'явився й другий груповий раунд. Дві найсильніші команди з кожної групи проходили до наступного етапу, що складався з чотирьох груп по чотири команди — всього 16 учасників. Крім того, команди, які зайняли третє місце у групах, вперше отримали можливість перейти до Кубка УЄФА, де продовжували змагання в третьому раунді цього другого за значенням єврокубка.

Таким чином, за новою системою команда, що здобула перемогу, провела 17 ігор. І це за умови, що вона не брала участі у попередніх етапах - по 6 матчів на двох групових етапах, по два у чвертьфіналі та півфіналі, а на завершення - фінал. Водночас, у сезоні 1999/2000 вперше 4 команди-учасниці заявили Німеччина, Італія та Іспанія, тоді як Франція, Нідерланди та Англія представили по 3, а ще дев'ять країн - по дві.

Хоча турнір у подібному форматі сильно навантажував провідних європейських гравців, він зберігся в такому вигляді до завершення сезону 2002/2003.

З сезону 2003/2004 Ліга чемпіонів набула того формату, який ми знали до сьогодні. 32 команди поділені на 8 груп, а по дві найсильніші з кожної групи - 16 колективів виходять до 1/8 фіналу. І далі за системою з вибуттям визначають найсильнішого. До півфіналу команди проводили по дві гри - вдома і на виїзді, і фінал складався з одного матчу на нейтральному полі.

Єдине, що змінилося за цей період, - це система кваліфікації на сезон 2009/10. Вона впровадила окремі маршрути для команд-чемпіонів і тих, хто не здобув титул у своїх країнах, але не зміг пройти до групового етапу безпосередньо. Також було додано ще один раунд відбору - плей-офф, у якому десять клубів отримали можливість потрапити до групового етапу.

З сезону 2015/16 переможець Ліги Європи УЄФА отримує квиток до Ліги чемпіонів. Таким чином, максимальна кількість команд від однієї асоціації в основній схемі змагань зросла до п'яти.

Втім, на форматі основного турніру це не позначилося. Він проіснував без змін із сезону 2003/04 - понад два десятки років, а якщо точніше, 21 сезон. Але тепер він знову кардинально змінюється.

Цікаво, що перше офіційне оголошення про новий формат ліги відбулося 19 квітня 2021 року. Цей день став знаковим також через створення Європейської Суперліги 12 великими клубами з Іспанії, Італії та Англії. УЄФА намагається запевнити, що це лише випадковість, але, незважаючи на це, реформа Ліги чемпіонів була анонсована в той самий день. Спочатку планувалося, що в оновленій ЛЧ кожен клуб матиме гарантовані щонайменше 10 матчів, що суттєво підвищить їхні доходи. В результаті ж мінімальна кількість матчів знизилася до 8, але доходи команд дійсно зростуть.

Проект Суперліги виявився недовговічним, адже команди швидко відступили вже після перших обережних протестів відданих фанатів. Нині ж мова про будь-який супертурнір взагалі не ведеться. Вищі клуби безтурботно змагаються у турнірах, організованих УЄФА, на рівних з іншими командами.

Сьогодні Ліга чемпіонів є надзвичайно успішним змаганням, проте на початку 90-х багато футбольних клубів не проявляли особливого ентузіазму щодо цієї нової концепції.

У 1992 році УЄФА передав управління значущим проєктом агентству TEAM Marketing, яке до сьогодні володіє ексклюзивними правами на розвиток Ліги чемпіонів. Основними аспектами нового турніру опікувалася команда з шести менеджерів. Серед них був американський фахівець Крейг Томпсон, який згадує:

Кубок чемпіонів, який існував до 1992 року, не приносив значних фінансових надходжень для клубів. Учасники розглядали його як додаткові матчі, а партнери отримували лише невелику вигоду, яка скоріше нагадувала вишеньку на торті, аніж окремий продукт. Цей турнір не продавався як самостійний захід, що пояснює його мізерний прибуток. Проте саме завдяки цьому ми змогли започаткувати Лігу чемпіонів. Не всі отримані кошти йшли до клубів; частина з них потрапляла до УЄФА.

Напевно, лише "Мілан" і "Марсель" — два найуспішніші клуби початку 90-х — висунули специфічні вимоги. Проте, їхні вимоги більше стосувалися контролю за процесами, ніж фінансових аспектів. Переговори з відомим президентом "Марселя" Бернаром Тапі виявилися найскладнішими: спочатку він, як і багато інших, сумнівався в життєздатності нашої ідеї. Ми спілкувалися до третьої години ночі, і врешті-решт змогли переконати його в успішності нашої концепції.

Ми потребували підтримки провідних клубів, оскільки це було критично важливо для збереження однакового рівня виплат. Якщо б "Марсель" вирішив підвищити свої вимоги щодо фінансування, нам довелося б підвищити суми для всіх команд. Проте, ми знайти спільну мову. До речі, в підсумку саме "Марсель" став переможцем першого турніру Ліги чемпіонів, здолавши "Мілан" у фіналі.

Пам'ятаю, ми довго пояснювали, що найкращий слот для Ліги чемпіонів - вечір середи, щоб команди мали час відновитися після попередніх матчів чемпіонатів у вихідні та підготуватися до наступних. Таких деталей, які зараз здаються звичними та очевидними, у процесі виникало багато. Сила нашої позиції була в тому, що жоден клуб не міг вважати себе господарем того, що відбувається, тому що кожному потрібно було щороку в нього кваліфікуватися, місце не було нікому гарантовано - а отже, вони могли лише висловлювати думку, але не забороняти нам діяти. .

У лютому 2024-го Європейський союз футбольних асоціацій представив нову систему розподілу грошей серед учасників єврокубків на три найближчі сезони (2024-2027 роки). Так, починаючи з наступного сезону, коли в основній сітці ЛЧ вперше зіграє 36 клубів, призовий фонд турніру складе 3,3 мільярда євро (2,4 млрд із цієї суми розподілять між собою учасники основного турніру та фіналісти Суперкубку УЄФА).

Крім того, тепер лише за вихід до основної сітки змагань кожен клуб отримає 19 мільйонів євро (раніше було 15,6 млн). А ще кожна перемога в групі оцінюватиметься у 2,6 млн євро проти колишніх 2,1 млн. Вихід до 1/8 фіналу ЛЧ принесе команді 11 млн євро, до чвертьфіналу -- 12 млн, до півфіналу -- 15 млн. Невдаха вирішального матчу може розраховувати на 20 млн, а тріумфатор турніру - на 25 млн.

Іншими словами, з урахуванням додаткових виплат, команда-переможець Ліги чемпіонів тепер матиме можливість отримати до 200 мільйонів євро за один сезон.

До цього часу істотне зростання призових відбулося перед початком турніру сезону 2018/19, коли гарантована сума для всіх 32 команд, що брали участь у груповому етапі, становила 15,25 мільйона євро. У той рік УЄФА вирішило значно збільшити доходи, запланувавши додаткові 1,1 мільярда євро.

На даний момент, доходи оновленої Ліги чемпіонів зростуть до 5 мільярдів євро. Зокрема, прибутки УЄФА від продажу прав на трансляцію єврокубків у США подвояться завдяки шестирічному контракту з Paramount/CBS/Viacom на суму 1,35 мільярда євро, а також трирічній угоді з іспаномовним телеканалом Univision на 205 мільйонів євро.

З початку нового сезону Amazon співпрацюватиме з BT Sport для трансляцій у Великій Британії. Це партнерство дозволить онлайн-сервісу вибирати найцікавіші матчі, які відбуватимуться у вівторок ввечері. Тим часом BBC уклала угоду з УЄФА на три роки, що охоплює хайлайти та програму "матч дня" по середах. В результаті, загальні доходи на британському ринку зростуть на 20 відсотків, досягнувши 600 мільйонів євро щорічно.