Олександр Косенко трансформував ігрову манеру футзальної збірної України.

Команда знову зайняла свої місця на міжнародній сцені.

У 1995 році жіноча збірна України здобула перемогу на чемпіонаті Європи з баскетболу. У 2004 році гандбольна команда зайняла третє місце на Олімпійських іграх. Через п’ять років українські футболісти святкували успіхи на континентальному чемпіонаті серед юнаків, який проходив у Донецьку та Маріуполі. А у 2019 році вони стали володарями молодіжного Кубка світу. 6 жовтня Україна відзначила ще одне значне досягнення у спортивному світі: футзальна збірна вперше в своїй історії завоювала бронзові медалі Кубка світу.

Це, скоріше, стало несподіванкою, ніж тим, чого ми очікували. Хоча футзал в Україні розвивався досить активно. У 1996 році наша команда зайняла четверте місце. Через п’ять років Україна була всього за 7 хвилин від титулу чемпіона Європи, але програла Іспанії з рахунком 1:2. Тепер можна зрозуміти, що це був особливий досягнення. Адже турнір проходив у Москві, і українська команда виступила краще, ніж господарі змагань. Представники країни-агресора залишилися позаду нас.

Так сталося і 2003-го. Росія не вийшла з групи, а Україна знову грала у фіналі. Проти Італії, яка приймала турнір. Знову поступилися в один м'яч, але шансів на золото команда не мала. Надто закритий і малоамбіційний футбол показали хлопці тренера Геннадія Лисенчука у вирішальній грі.

Капітаном тієї команди був 33-річний Олександр Косенко. Після поразки у фіналі він сидів у роздягальні, відчуваючи глибоке розчарування, і зітхнув: "Це був мій останній шанс на перемогу". Проте, якщо бути чесним, Косенко трохи прикрашав дійсність: у 1998 році Україна під його керівництвом здобула студентський Кубок світу. Але значення цього турніру можна порівняти лише з Лігою конференцій у футболі. Єдина втіха полягала в тому, що у фіналі вони обіграли Росію з рахунком 3:2. Через шість років команда повторила свій тріумф, цього разу здолавши Бразилію у матчі за золото.

У 2005 році ми знову здобули перемогу над суперниками в груповому етапі Євро, але в підсумку зайняли лише четверте місце. Після цього почалася низка невдач. Хоча застарілі методи тренера Лисенчука не завадили команді дійти до чвертьфіналу Кубка світу 2012 року та двічі виступити на цій же стадії Євро.

У 2014 році Олександр Косенко перейшов з посади капітана національної збірної на роль головного тренера. Цікаво, що саме під його керівництвом команда досягла півфіналу Євро. Це сталося в лютому 2022 року, всього за кілька тижнів до початку повномасштабної агресії Росії.

Основним досягненням Косенка на новій посаді стало те, що він зміг суттєво змінити стиль гри збірної України. Коли він виступав як гравець, конкуренція у футзалі була незначною. Наша команда здобувала успіхи завдяки вмінню організувати надійну оборону та високій індивідуальній техніці гравців. Сьогодні в Україні немає яскравих зірок, хоча Даниїл Абакшин став другим бомбардиром турніру. Важливо, що він став частиною колективу, який проявляв активний стиль гри, ефективно використовував стандарти та застосовував пресинг.

Команда важко почала турнір - 1:7 від Аргентини. Рахунок нелогічний, бо став наслідком ризикованих дій воротаря Сухова. Проте Косенко не обмежив голкіпера у сміливих долученнях до атак. Це закінчилося голом у ворота Венесуели в чвертьфінальному поєдинку. Туди Україна потрапила з­а­вдяки сприятливій сітці турніру й поразці Іспанії від Венесуели в 1/8. Але наші були винагороджені за те, що не стали шукати легшого шляху до півфіналу й чесно виграли останній матч групового турніру в Афганістані.

Поєдинок із Бразилією мав особливу вагу. Це був головний фаворит турніру, який не здобував перемоги протягом 12 років. Цього разу бразильці святкували успіх, але під час матчу з Україною зіткнулися з істотними труднощами. Команда Косенка продемонструвала свою здатність протистояти найсильнішим суперникам і підтвердила своє право бути на найвищому рівні змагань. Збірна України не лише вела у рахунку, але й змогла відігратися, коли це було необхідно, а також мала можливість забити третій м'яч при рахунку 2:2. Проте, в результаті, перемогу здобув суперник, а українська команда заслужила всесвітнє визнання.

Цілком очевидно, що, незважаючи на успіхи та невдачі футбольної збірної на Євро, футзал не зможе стати найпопулярнішим видом спорту. І хлопці навряд чи почнуть масово записуватись до спеціалізованих секцій. Однак важливо відзначити, що український футзал відновив свої втрачені позиції на міжнародній арені в період, коли популярність цього виду спорту зростає.

І є людина, яка перекинула місток між поколіннями нульових і нинішнім.

Олександр Косенко — провідна зірка українського футзалу.