Перемога Шахтаря є логічним результатом, хоча й не можна вважати її несподіваним сюрпризом.

Не відбулося нічого надзвичайного. Більше того, нічого видатного не трапилося. Лише нестабільний "Шахтар" нарешті здобув свою першу перемогу у нинішньому розіграші Ліги чемпіонів. Цю перемогу він отримав над ще більш кризовою командою, яка або є такою, або нещодавно була в аналогічній ситуації.

Нагадаю, що перед цією зустріччю "Янг Бойз" зазнав поразок у всіх трьох матчах Ліги чемпіонів і, подібно до "Шахтаря", до четвертого туру не зміг відзначитися жодним голом.

Проте не лише за цим показником варто судити про кризу "молодих хлопців". У ЛЧ вони поступилися "Астон Віллі", "Барсі" та "Інтеру" - ці суперники навіть серйозніші будуть, ніж ті, що були у стартових турах у команди Марино Пушича.

Кризу "Янг Бойз" виразніше видно на внутрішній арені. Там чемпіон Швейцарії минулого сезону пасе задніх в хвості турнірної таблиці, маючи гнітючі результати при захисті власних воріт і в ході сезону помінявши наставника.

Окрім цього, бернська команда наразі не здатна сформувати навіть півтора оптимального складу, оскільки близько десяти ключових гравців отримали травми.

Враховуючи все вищевикладене, було б необачно і навіть несправедливо не чекати від "гірників" у матчі четвертого туру перших результативних дій та першої перемоги. І, з іншого боку, було б так само необачно у цій грі ставити на "Янг Бойз".

Отже, дозволю собі підкреслити: у здобутті перемоги "Шахтаря", який проявив не свою найкращу гру, над "Янг Бойз", що також виступив далеко не в найкращій формі (а можливо, й у найгіршій), немає нічого, що можна було б вважати героїчним.

Більше того, коли Бондаренко та його команда знову наламали дров, і номінальні опоненти вийшли вперед, у мене виникло стійке відчуття, що цього разу "гірники" знову зазнають невдачі в Лізі чемпіонів. Їхні "балакучі голови" знову почнуть скаржитися на труднощі з логістикою та подібні проблеми в "Динамо". При цьому, напевно, динамівські труднощі вони (або він) вважають найважливішими.

Однак команда Марино Пушича досить швидко змогла не лише відіграти один гол, але й забити ще один. Як згодом виявилося, він став вирішальним для перемоги.

Безумовно, в даному випадку не можна не віддати належне нашому чемпіону за характер. Як би там не було, наш чемпіон зумів проявити і бійцівські риси, і навіть майстерність. Останнє адресується, певна річ, Судакову.

Водночас, хочу звернути увагу на ще один момент. Пропущений м'яч "Шахтаря" виглядає більше як непорозуміння. У той момент дії суперників не відзначалися ні майстерністю, ні серйозною підготовкою. Це була проста помилка Бондаренка, за яку Пушич після гри вирішив взяти відповідальність на себе. Мене цікавить, чи взяв би він цю відповідальність на себе, якби "Шахтар" не здобув перемогу, а навпаки - зазнав поразки?

Я висловлюю ці думки не лише для того, щоб підкреслити недоліки наставника донеччан, а скоріше для того, щоб ще раз підкреслити, що в четвертому турі Ліги чемпіонів суперник "Шахтаря" не перевищував рівень умовного "Колоса" з Ковалівки.

Навіть у цій грі, проти суперника, який не відзначався складною грою, "гірники" все ж змогли допустити помилки і іноді поставити під сумнів свою перевагу в рахунку.

Це ще один раз змушує мене задуматися над тим, як сильно впав рівень "Шахтаря" та українського клубного футболу в цілому. Хоча причина цього падіння, безумовно, в війні, інколи клуби, які виступають на міжнародній арені, перетворюють це пояснення на звичайну відмовку, не показуючи навіть натяку на те, що повинні демонструвати в умовах цієї жахливої реальності.

Тому, якщо говорити про глибину падіння нашого футболу, то в такому разі будь-яка перемога має сприйматися як благо, як ковток свіжого повітря, як привід для гордості.

Проте, якщо б ви запитали мене, чи відчуваю я гордість за перемогу "Шахтаря" над "Янг Бойз", я б довго підбирала слова, щоб уникнути прямої відповіді. Єдине, що, на мою думку, заслуговує на увагу в цій ситуації - це визнати старання нашої команди за те, що вона не дозволила собі остаточно впасти в безодню і здобула три очки там, де дійсно повинна була їх отримати.

Таким чином, ця команда знову повернула до обговорення майбутні заяви "балакучих голів" донецького клубу щодо неповторності Судакова та його "золотих" перспектив. Що ж, хай буде. Вони мають на це право. Принаймні, до наступного матчу в Лізі Чемпіонів.

Ця ж команда, здобувши перемогу над "Янг Бойз", довела свою командну силу, а не лише тренерську, що автоматично підтвердило "повноваження" Марино Пушича. Інакше, після ще одного невдачі, йому, напевно, довелося б зібрати речі.

Не можу визначити, чи є позитивом чи негативом те, що Пушич продовжить своє керівництво в "Шахтарі". Єдине, що мені відомо, так це те, що від справжнього стилю гри "Шахтаря" на сьогоднішній день залишилася, в найкращому випадку, лише обережність.

Але я готовий її терпіти й надалі, якщо буде належний результат.