Шевченко змушений ризикувати всім і покластися на Реброва.

Наставник команди втратив зв'язок з футболістами.

Поразки футбольної збірної України в Лізі націй від Алба­нії та Чехії стали продовженням невдачі на Євро-2024. Тренер Сергій Ребров так і не зміг виправити помилки. Не критикує його тільки ледачий. Проте у своїх позиціях на посаді фахівець може бути впевнений. Звільнення не передбачено.

Є кілька причин для цього. По-перше, варто звернути увагу на статус самого турніру, який можна вважати напівтовариським. Незважаючи на те, що результати Ліги націй впливають на рейтинг команд, це не єдиний фактор, оскільки він також позначається на жеребкуванні відбору до Кубка світу і Євро, а також на можливості потрапляння до фінальної частини. По-друге, наразі не існує очевидного кандидата на роль нового тренера. І, нарешті, нашим футболом керує Андрій Шевченко, у якого склалися хороші стосунки з Сергієм Ребровим. Однак важливіше те, що Шевченко пам’ятає про невдалий відбір до Кубка світу 2018, коли його команда не змогла досягти успіху. Тоді його не звільнили, а збірна змогла успішно пройти відбір на Євро 2020/21. Шевченко відчував себе переможцем, особливо після того, як його команда дійшла до чвертьфіналу турніру, хоча й за дещо суперечливих обставин.

Але є один тонкий момент. Восени 2018 року команда Шевченка почала намацувати свою гру та перемагати в Лізі націй. Тренер уперто гнув свою лінію. Час показав, що він мав рацію. У Реброва не виходить нічого. І поточні невдачі в Лізі націй накладаються на повне фіаско під час Євро.

Команда стикається з труднощами, коли суперник починає застосовувати пресинг. Тренерський штаб наполегливо дотримується іспанської стратегії з короткими пасами, не бажаючи вносити зміни. Відповідь на такий стиль гри українців не є складною: достатньо затримати гравця з м'ячем і заблокувати передачі до ближчих товаришів. Саме тому ми стали свідками подібних поразок від румунів на Євро та албанців у Лізі націй. Нічого принципово нового не продемонстрували ані українці, ані їхні суперники.

Ще однією суттєвою проблемою гри збірної України є відсутність активного пресингу. Ребров майже не використовує цей тактичний прийом. Команда не проявляє ініціативи у швидкому перехопленні м'яча, а займає позиції в середній зоні поля, не чинячи тиску на суперника. Це призводить до труднощів в оборонних діях. Як наслідок, ми часто пропускаємо голи, а захисники не демонструють всіх своїх можливостей.

Зрештою, труднощі в грі можна було б подолати з часом. Проте набагато більше занепокоєння викликає брак взаєморозуміння в командному колективі. Взаємини Реброва з Олександром Зінченком, на якого покладався тренер Андрій Шевченко, не склалися. Ситуація дійшла до того, що після поразки від румунів гравці вирішили обговорити все в своєму колі, просячи тренерський штаб не втручатися. У збірній мікроклімат є надзвичайно важливим аспектом. Тренер, який не має достатньо часу для відпрацювання ігрових нюансів, повинен вміти надихати футболістів. Проте Ребров, що має флегматичний характер, не здатен на це. Складається враження, що його стриманість у спілкуванні з журналістами він переносить і на своїх підопічних.

У найближчих поєдинках команда змушена буде обійтися без травмованих Зінченка та Малиновського. Це вимагатиме перегляду тактики в середній лінії. Потрібно буде продумати, як найкраще розмістити на полі Судакова та Шапаренка – обох перспективних футболістів з "Шахтаря" і "Динамо". Вони не можуть знайти спільну мову у збірній, як це колись робили знамениті англійці Джеррард і Лемпард на початку нульових.

11 жовтня Україна зустрінеться з командою Грузії. Цей суперник, на відміну від Вірменії, в більшості випадків залишався на нашій стороні. Навіть у ті моменти, коли ми не здобували перемогу, нічиїх було достатньо, щоб, наприклад, кваліфікуватися до фінальної частини Кубка світу-2006. Тому й ставлення до грузинської команди було відповідним – це технічні гравці, які, зрештою, навряд чи зможуть завдати нам серйозної шкоди.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Грузини, на відміну від нас, успішно пройшли відбір на Євро-2024. У їхньому складі є справжні зірки – воротар Мамардашвілі та нападник Кварацхелія. Тому ми вже не є фаворитами. Можливо, це навіть на краще. Завжди простіше, коли від тебе не очікують великих досягнень. Адже, як виявилося, ми надто завищили очікування від нинішнього покоління футболістів.

Час зануритися у світ плотських задоволень.