Збірна України на Чемпіонаті світу-2024: вражаючий фініш та історичні медалі
У неділю, 6 жовтня, в Ташкенті (Узбекистан) відбувся фінал чемпіонату світу 2024 з футзалу. Збірна України здобула медалі світового турніру вперше за всю свою історію, в той час як команда Бразилії відзначила свій шостий титул чемпіона.
Вперше за останні 28 років, після чемпіонату світу 1996 року, наша команда досягла півфіналу світового турніру, повторивши свій найвищий досягнення в історії. Проте на цьому вона не зупинилася, у фіналі за бронзові медалі розгромивши сміливих дебютантів з Франції.
Матч проти французької команди з самого початку виявився справжнім випробуванням, адже гра за третє місце завжди складається з особливих труднощів. Незважаючи на те, що наш суперник був дебютантом турніру, який сміливо пробився до медальних матчів, перевага нашої команди залишалася незначною. Перший тайм закінчився з рахунком 1:0 завдяки голу Ігоря Чернявського. А після того, як Михайло Зварич на самому початку другого тайму збільшив відрив "синьо-жовтих", француз Саадуї миттєво відповів влучним ударом.
У середині другого тайму наша команда нарешті "вибухнула" - Євген Жук на 27-й та 28-й хвилинах забив два голи поспіль, а Данило Абакшин завершив справу, оформивши хет-трик всього за три хвилини (два голи на 30-й хвилині з інтервалом у 19 секунд і ще один на 33-й). В останні хвилини матчу гра проходила в спокійній атмосфері, суперники були зломлені, а українці впевнено контролювали ситуацію на полі, чекаючи на фінальний свисток. В результаті наша команда зайняла 3-є місце і вперше в своїй історії отримала бронзові медалі.
Чи міг цей поєдинок проходити інакше? Безумовно, ні. Наша команда з самого початку демонструвала активність і була зосереджена лише на досягненні перемоги. Натомість французи, здається, покладалися на удачу. Дебютанти світових турнірів, які раптово опинилися у фіналі, хоч і за "малі" бронзові нагороди, виглядали помітно напруженими і, схоже, лише намагалися зупинити наступальний потік збірної України.
Суперник діяв виключно з оборонною тактикою, тоді як збірна України, яка з 1996 року, коли вперше брала участь у чемпіонатах світу і посіла 4-те місце, вже давно прагнула досягти успіху. Цього дня в Ташкенті команда буквально "рвалася в бій", демонструючи неймовірну енергетику на паркеті.
Середина другого тайму стала моментом, коли Жук відзначився дублем, а Абакшин — хет-триком, що цілком виправдано і логічно. Цей етап гри відображав загальну картину матчу, де французька команда лише обережно намагалася підібратися до воріт, не демонструючи жодного натяку на креативність в атаці. Хоча триколірні, можливо, не заслуговували на таку розгромну поразку, проте бажання підопічних Олександра Косенка здобути перемогу було надзвичайно сильним. Відчуваючи слабкість суперника, українські футзалісти кожним своїм кроком у тій самій середині другого тайму наближалися до бажаного результату.
Для об'єктивності варто відзначити, що збірна України отримала додатковий день для підготовки до поєдинку за бронзові медалі. Півфінальний матч Україна - Бразилія відбувся на добу раніше, ніж зустріч Франція - Аргентина. Однак це питання можна розглядати з точки зору везіння та жеребкування. Звичайно, в кінці гри французи відчували втому та брак сил, але це навряд чи стало вирішальним фактором. Наша команда демонструвала кращу гру на всіх етапах матчу — і на початку, і в середині. А п’ять забитих голів у середині другого тайму, ближче до фінального свистка, лише підтвердили вищий клас українців.
Після завершення матчу на полі панував хаос, який відображався і в думках гравців. Автор дубля, Євген Жук, підкреслив:
"Емоції - мабуть, не кожна людина може їх пережити. Я дуже радий - за себе, команду, країну та воїнів, які зараз нас захищають. Це просто щось неймовірне. Думаю, що ніхто до кінця не вірив у нас у країні, хіба що близькі люди. Не знаю хто вірив, але ми зробили те, що ніхто не робив до нас. Емоції - нема слів. Я так радий за хлопців, країну, за себе. Дякую всім за підтримку.
Що означає переписати історію на чемпіонаті світу? До кінця не розумію, та й завтра-післязавтра не зможу дати відповідь, хіба що через місяць зрозумію. Цілком зрозуміти зараз важко. Емоції такі, що немає слів.
Не міг вдумливо відповідати й завжди спокійний та розважливий Олександр Косенко. У тренера нашої команди також вийшли на перший план емоції:
"Хоча наразі немає чіткого усвідомлення, це дійсно вражаюче. Можливо, розуміння прийде з часом, адже поки що все виглядає досить заплутано, але це факт. Ми стали бронзовими призерами чемпіонату світу!"
Відповідаючи на запитання про фінал та рівень гри між Аргентиною і Бразилією, а також про те, що ми могли б зайняти їхнє місце, він задумливо зауважив: "Дійсно, півфінал був досить рівним, і у нас були свої шанси. Якби ми програли без шансів, напевно, таких думок навіть не виникло б. Але були моменти, які змушують замислитися. Мені справді хотілося б опинитися на їхньому місці, проте бронзові медалі — це теж важливий досягнення. Я завжди буду вдячний всім, хто підтримував нас, грав і боронив нашу команду".
Головний тренер збірної України вважає, що обговорювати майбутнє ще зарано: "На даний момент у мене немає таких роздумів. Найважливіше зараз — відпочити, а потім ми зможемо поговорити і дати відповіді на ці запитання. Проте наразі я не можу нічого сказати".
Організатори турніру високо оцінили українських футболістів. За результатами чемпіонату світу Ростислав Семенченко здобув титул третього найкращого гравця, що принесло йому бронзовий м'яч. У свої 21 рік Семенченко став одним із наймолодших учасників Мундіалю, а також потрапив до числа лідерів за кількістю ударів, здійснивши їх 56.
Найкращим гравцем турніру визнано капітана збірної Бразилії Дієго, який і отримав "Золотий м'яч", а другим найкращим футзалістом та володарем "Срібного м'яча" - воротаря збірної Бразилії Вілліана.
"Ми неймовірно раді! Хоча ми не опинилися у топ-десятці світового рейтингу ФІФА, наш візит сюди завершився третім місцем. Це був найуспішніший чемпіонат світу в історії України, і ми відчуваємо велику гордість. Крім того, нам дуже приємно приносити радість українському народу," - підкреслив Семенченко.
Данило Абакшин, український футболіст, зайняв друге місце в турнірі бомбардирів, здобувши сім голів. Він поділив цю позицію з аргентинцями Кевіном Арієттою та Аланом Бранді, проте саме українцю вручили срібну бутсу завдяки його 7 голам і 6 асистам. Варто зазначити, що Абакшин зробив два хет-трики: один у чвертьфіналі, а інший — у матчі за третє місце.
Найкращим голеадором та бомбардиром - володарем Золотої бутси, став бразилець Марсел, який забив 10 голів. Також на його рахунку 5 результативних передач.
Після матчу за третє місце розпочався фінал чемпіонату світу. У всіх, хто підтримував збірну України, майже не залишилося сил і емоцій для перегляду цієї гри, проте фінал — це завжди важлива подія. Перш ніж зануритися в гру, одразу кинулася в очі тактика аргентинців. Вона була схожа на стратегію французів, які всього три години тому намагалися зупинити атакуючі дії української команди і не проявляли особливого інтересу до власних атак.
Для бразильців атакувальна гра є природним елементом. Вони відчували себе на майданчику як риба у воді, і вже на 6-й хвилині Феррао відкрив рахунок. Через сім хвилин Рафа Сантос подвоїв перевагу пентакампеонів. Наприкінці першої половини зустрічі бразильці мали чудову можливість збільшити рахунок до розгромного 3:0, але третій гол так і не був зарахований.
А що ж аргентинці? Програючи 0:2, вони постаралися перебудуватися, але суперник виявився сильним не лише в атаці, а й в обороні. Єдина позиційна помилка, допущена бразильцями наприкінці 38-ї хвилини, призвела до голу Матіаса Роси - 2:1, але навіть фінального штурму як такого в аргентинців не вийшло. Суперник довів матч до логічної перемоги.
В результаті збірна Бразилії здобула свій шостий титул чемпіона світу, тріумфуючи на шести з десяти турнірів і відновивши статус найсильнішої команди після двох поспіль невдалих спроб.
